Ідейно-художній зміст вірша В. Симоненка «Гей, нові Колумби й Магеллани»Тема: звернення письменника до молоді, щоб вони вирушали у мандри і відкривали нове, ніким ще невідоме, цікаве, захоплююче.Ідея: смисл життя людини — пошуки, мандри, прагнення самоствердитися; заперечення байдужості, пасивності.Основна думка: створення руху вперед, романтичного пориву, пошуку відкриттів і самовідкриттів.Композиція:Поезія складається з шести куплетів по чотири рядки.Твір починається із звернення до нових Колумбів і Магелланів з пропозицією продовжити відкривати цікаве, незвідане в житті. Протягом поезії автор висловлює думку про прагнення кожної людини жити активно, на благо рідного краю, народу.Наприкінці поезії В. Симоненко засуджує байдужість і пропонує її «шкварити... на вогні».Художні засоби:Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».Риторичні оклики: «Напнемо вітрила наших мрій!»«Кораблі! Шикуйтесь до походу!»«Мрійництво! Жаго моя! Живи!»«Відкривай духовні острови!»«Нидіє на якорі душа!»«Півень землю всю не розгребе!»«Шкварити байдужість на вогні!»Риторичні запитання:«Хто сказав, що все уже відкрито?Нащо ж ми народжені тоді?»«Як нам помістити у коритоНаші сподівання молоді?»Метафори: «кличуть ... у мандри океани», «бухту ... облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє... душа», «б’ються груди», «вітер... не остудить».Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».Тавтологія: «відкрито вже відкрите».Можна відкрити нову землю, новий острів чи протоку, врешті-решт — нову зірку в небі. А якщо ти не мандрівник і не астроном? Не втрачай надії: найбільша загадка — це сама людина. І, перш ніж мріяти про далекі чужі землі, хай і прекрасні, подивися навколо, від крий для себе синяву безмежного неба, квітку в росі, невтомну мурашку. Відкрий друга, якусь гарну рису у товариша, захопися книгою Зроби добрий вчинок, допоможи комусь. Оце й буде той «духовний острів», який ти відкриєш.Увесь вірш «Гей, нові Колумби й Магеллани...» В. Симоненка — пристрасний заклик до роботи душі, до мрій і пошуків, до нових звершень. Поет дуже категоричний, тому й лексика в нього часто емоційно забарвлена, з різким відтінком (помістити у корито, якорі іржаві, нидіє душа, півень землю всю не розгребе, шкварити байдужість).  Гей, нові Колумби й Магеллани,Напнемо вітрила наших мрій!Кличуть нас у мандри океани,Бухту спокою облизує прибій. Хто сказав, що все уже відкрито?Нащо ж ми народжені тоді?Як нам помістити у коритоНаші сподіваная молоді? Кораблі! Шикуйтесь до походу!Мрійництво! Жаго моя! Живи!В океані рідного народуВідкривай духовні острови! Геть із мулу якорі іржаві —Нидіє на якорі душа!..Б’ються груди об вітри тужаві,Каравела в мандри вируша. Жоден вітер сонця не остудить,Півень землю всю не розгребе!Україно! Доки жити буду,Доти відкриватиму тебе. Мріяти й шукати, доки жити,Шкварити байдужість на вогні!..А якщо відкрию вже відкрите,Друзі! Ви підкажете мені… 15.10.1962